Яким повинен бути прикус у вашої собак

Здавалося б, що жодних відмінностей в будові щелеп у собак не має. В них однакова кількість зубів, однакові верхня і нижня щелепи, прикус і т.д., але це далеко не так. Кожна собака, має свої відмінності, особливості своєї породи, які притаманні власне їй. Ці відмінності виникли в результаті селекції – розведення тварин, схрещування між собою різних порід для отримання кардинально нової породи. В результаті виведення численних порід, в тому числі з дуже різними формами черепа і пов'язаними з цим порушеннями прикусу, зуби собак зазнали дуже серйозних змін, в тому числі нерідко щодо твердості. Собаки великих порід, таких як сенбернари, леонбергери, доги, хорти, коллі та ін., мають «м'які» зуби, а тер'єри, пінчери, такси та шпіци - тверді.
На початку розглянемо загальну інформацію по будові черепу, власне від якої певною мірою залежиться і прикус тварин.
У тварин існує три основні типи черепу: мезоцефалічний – щелепи середньої довжини і ширини, більша половина порід собак відносяться до цієї групи: німецька вівчарка, ірландський сетер, лайка. Доліхоцефалічний – довгі і вузькі щелепи, до цієї групи відносяться грейхаунд, довгошерстна коллі, російська і афганська борза. Брахіцефалічний – короткий і широкий череп, сюди відносяться англійський та французький бульдоги, мопс, німецький боксер, ши тцу, кавалер-кінг-чарльз-спаніель. Примітка: Будова черепа брахіоцефалічних собак (приплюснута морда і широке тім'я) є причиною проблем з дихальними шляхами у цих порід. Зовні це проявляється як хрипкий подих і підвищене слиновиділення. В залежності від породи, а й відповідно і від будови черепу для кожної породи тварин є своя норма прикусу. Розглянемо їх детальніше.
У кінології розрізняється чотири види прикусів і явні порушення, відносяться до деформації зубного ряду. Виявити неправильний прикус у цуценят віком до 4 місяців, практично неможливо. Існує думка, що неправильна будова щелепи краще помітно у новонароджених малюків, ніж у місячних цуценят. На практиці, оглянути щелепи, точніше, спосіб їх змикання у 1-2 добових малюків вкрай складно.

Ортогранія або т.з. ножицеподібний прикус - коли нижні різці торкаються основи тильного боку верхніх, ікла нижньої щелепи входять в проміжки між крайніми різцями і іклами верхньої щелепи, утворюючи міцний «замок», що забезпечує тварині міцну хватку. Вважається нормою для більшості порід собак. Будь-яке відхилення в формі прикусу, незалежно від ступеня вираженості, є вадою і виключає цю собаку з числа племінних тварин. Сюди відносяться такі породи: акіта іну, американський кокер-спаніель, американський стаффордширський тер’єр, англійський кокер-спаніель, бассет-хаунд, бігль, веймаранер, джек-рассел тер’єр, доберман, кавказька вівчарка, китайський шар-пей, лабрадор ретривер, мальтійська болонка, мітельшнауцер, німецький дратхаар, ротвейлер, російський той тер’єр, скайтер’єр, сибірський хаскі, цвергпінчер, цвергшнауцер, чау-чау та чорний тер’єр.

Прямий прикус - нижні і верхні різці змикаються по одній лінії. Ікла і жувальні зуби не повністю змикаються. Прямий неправильний прикус у собаки загрожує швидким стиранням різців.

Прогенія або т.з. «перекус» - коли різці нижньої щелепи розташовані перед різцями верхньої щелепи. При різко вираженому перекусі ікла нижньої щелепи висунуті вперед і сточують задні боку окрайків. При цьому стираються також премоляри та моляри.

Прогнатія або т.з. «недокус» - через недорозвиненість нижньої щелепи її різці не доходять до лінії верхніх різців. В цьому випадку ікла верхньої щелепи, щільно притискаючись до нижніх, сточують їх задню поверхню. Сточуються і ложнокоренние зуби. Даний прикус є дискваліфікуючим відхилення для всіх порід собак.
Окрім, чотирьох основних прикусів можна також виділити ще бульдожий та кривий прикус.
При бульдожому прикусі, який є наслідком вкорочених лицьових кісток черепа, відростки носових кісток дуже короткі і підняті косо вгору. Нижня нормальної довжини щелепа вигнута догори. При бульдожому прикусі за лінію верхніх різців виступають не тільки різці, а й ікла нижньої щелепи, іноді настільки, що верхня губа не прикриває їх, і тому різці та ікла нижньої щелепи видно зовні.
Кривий прикус - вважається важким спадковим дефектом і проявляється, коли одна зі сторін щелепи розвивається швидше. Один з нижніх іклів часто при цьому зміщений всередину і викликає ушкодження верхнього піднебіння.
У більшості порід собак прикус в нормі має бути ножицеподібний, зміна якого вважається дефектом. Однак у деяких тварин в процесі їх селекції людина штучно змінила прикус. Інколи до такої степені, що у деяких порід, наприклад таких як бульдоги, щелепи вкорочуються на стільки, що виникають проблеми з диханням. Як правило, прикус змінювався за рахунок збільшення нижньої щелепи і рахується екстер’єрною нормою по кінологічним стандартам (у боксера, бульмастифа, пекінеса).
В основному прямий прикус зустрічається у вівчарок (німецька, східно-європейська, середньо-азіатська, кавказька), догів, різеншнауцерів, лайок. В порівнянні з іншими видами прямий прикус відносно непостійний і часто може змінюватися.
Недокус, що зустрічається у маленьких цуценят, може виправлятися самостійно, якщо він становить проміжок між різцями обох щелеп в 0,1-0,3 см. У цуценят з недокусом після зміни тимчасових зубів на постійні часто спостерігається травмування зубами нижньої щелепи м’яких тканин верхньої щелепи і піднебння.
Більша половина собак брахіоцефалічних порід мають, відповідно стандартам порід, порушення прикусу через вкорочення верхньої щелепи при нормальній нижній щелепі.
Причини виникнення неправильного прикусу поділяються на вродженні та набуті. Вродженні аномалії нерідко передаються спадково. Натомість набуті виникають внаслідок перенесених захворювань, механічних травм, нестачі макро- та мікроелементів, вітамінів.
Малі породи собак часто мають великі по відношенню до розміру щелеп зуби, що легко призводять до скупченості зубів і порушення прикусу. Так як за розвиток верхньої, нижньої щелеп та зубів відповідають різні незалежні один від одного гени, то можливий негармонічний розвиток верхньої і нижньої щелеп та зубів, що призводить до патології прикусу.
Стандарти деяких порід собак розглянемо детальніше.
Американський бульдог – стандартний тип: перевага віддається зворотньому ножицеподібному прикусу. Помірний перекус, ножиці або прямий прикус допустимі.
Класичний тип: кращий перекус від 6 до 1.3 мм. Прямий прикус не бажаний. Ножиці - не допустимо.
Для обох типів не припустимо, коли у собаки при закритій пащі видно зуби.
Англійський мастиф – прикус ножицеподібний, прямий, але середній перекус не рахується недоліком, якщо нижні різці не видно з-під губи при закритій щелепі.
Англійський бульдог – нижня щелепа значно подається вперед, в порівнянні з верхньою щелепою, і спрямована вгору.
Английский Пойнтер – прикус ортогнатія. Різці розташовані на одній лінії.
Бордоський дог – перекус, породна ознака. Задня сторона нижніх різців знаходиться перед передньою стороною верхніх і не торкається її. Нижня щелепа вигнута догори.
Бульмастиф – Прикус прямий, хоча допускається і щільний перекус. Можуть бути відсутніми Р1 і М3 нижньої щелепи.
Голден ретривер – ножицеподібний прикус, при цьому верхні різці щільно закривають нижні, зуби стоять в щелепи вертикально.
Грифон – перекус, нижня щелепа вигнута вгору, широка, не загострена і виступає за верхню щелепу. Різці на кожній щелепі повинні розташовуватися, формуючи пряму лінію, і таким чином, щоб верхні і нижні розташовувалися паралельно один одному.
Йоркширський тер’єр – ортогнатія або прямий прикус.
Кане-корсо – стандартний прикус - невеликий перекус, що не перевищує 5 мм. Прямий прикус прийнятний, але не бажаний.
Китайська хохлата – ортогнатія. У шерстних набір зубів повинен бути повним, а у безволосих присутня неповнозубість, що є нормальним.
Мопс - щільний перекус. Різці широкої нижньої щелепи завжди на прямій лінії.
Німецький боксер –перекус. Різці нижньої щелепи розташовані лінійно або в шаховому порядку, що цілком допустимо, але без завалювання зубів вперед. Ікла нижньої щелепи повинні бути розставлені якомога ширше і входити в щільний замок з верхніми (ікло до ікла). Допускається варіант ікло-треті різці з однієї або з обох сторін. Прикус - перехід з відходом, тобто при зімкнутих щелепах і закритій пащі зуби і язик не видно. Допускається відсутність Р1 і МЗ.
Німецька вівчарка – ортогнатія. Прямий прикус, пере- і недокус не допускаються, як і великі проміжки між зубами.
Німецький шпіц – ортогнатія. У малого шпіца і карликового / померанського шпіца допускається нестача кількох премолярів. Прямий прикус допустимий у всіх різновидів шпіців.
Ньюфаундленд – ортогнатія або прямий.
Французький бульдог – Нижня щелепа утворює глибоку дугу, що закінчується перед верхньою щелепою. При закритій пащі виступ нижньої щелепи (прогнатизм нижньої щелепи або перекус) обмежений вигином кісток нижньої щелепи. Наявність дуги обов'язково, для того щоб виключити значний відхід нижньої щелепи. Щелепи не повинні мати ні бічного зсуву, ні перекосу. Положення різців в зубному ряді може бути не строго лінійним, головна умова - верхня губа повинна так сходитися з нижньої, щоб повністю прикривати зуби.
Чі-хуа-хуа – прикус ортогнатія або прямий (по стандарту). Перекус або недокус, а так само будь-яка інша аномалія розташування верхньої або нижньої щелепи неприпустимі.
Ши тцу – невеликий перекус або прямий прикус.

Тому, варто приділяти велику увагу на прикус Вашого домашнього улюбленця, оскільки він несе з собою не лише екстер’єрну ваду але й в подальшому різноманітні порушення розвитку тварини.